«Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану……»

15 лютого відбулось покладання квітів та урочистий мітинг присвячений «Дню вшанування учасників бойових дій на території інших держав та виведення радянських військ із Демократичної республіки Афганістан»

О 10.00 завітали до смт Андріївки, де згадали Шеховцова Анатолія Івановича, він був щофером в Афганістані, підірвався на міні за місяць до закінчення служби. Підченко Сергія Івановича, який проходив службу в учбовій частині, з якої відправили до Афганістану, загинув у першому бою. Коробку Сергія Петровича, який загинув у 20-ти річному віці. 

Ми завжди будемо пам’ятати всіх тих, хто загинув виконуючи завдання Батьківщини.

О 11.00 відвідали с.Шебелинка. На урочистому мітингу були присутні мати загиблого воїна Лукьянова Василя Івановича, учасник бойових дій – Петруня Станіслав Васильович, гості, діти, односельці. Ведучі разом з дітьми сказали багато теплих слів, що спонукає кожного замислитись над правдою історії, яку не спотворити і не переклеслити жодними змінами у сучасному мінливому світі.

Війна - це не тільки бої, героїзм і подвиг. Це важкі людські страждання, нелюдські випробування, це смерть багатьох людей. Війна – це горе не однієї людини, а цілого народу.

Очі туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома,

Палить їй душу афганська гроза 

Син не вернувся додому.

В неї він був ясночолий, як світ,   

Сонячно так усміхався,

Ще й 20-ти не було йому літ,

Юним навіки зостався.

….Роки летітимуть, мов журавлі,

Та не полегшає гіркая втрата,

Доки ходитиме по землі

Мати героя – солдата.

О 12.00 завітали до смт. П’ятигірськ.   

Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями.

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

чиї  він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Надзвичайно гостинно нас зустріли в с.Пришиб. Спочатку завітали до  історико-краєзнавчого музею. Екскурсію вела група «Пошук» - учні 9 класу (керівник Татьянко О.П.).

Екскурсоводи розповіли про історію заснування села, школи,  Г.П. Данилевського – письменника- белетриста, який за заповітом похований у селі,  історію життя М. Панченка,  земляків: воїнів-афганців, чорнобильців. У музеї є експонати часів війни, предмети побуту, особисті речі учасників Другої світової війни, особисті документи наших односельців.

Далі відбувся відкритий урок на який запросили земляків-учасників бойових дій в Афганістані:

Луговий В’ячеслав Іванович,

Татьянченко Юрій Іванович,

Шевельов Михайло Михайлович,

Зеленський Юрій Олексійович,

Шаповал Василь Петрович

Бринить сльоза від розповідей цих мужніх воїнів, відчуваємо, як важко вам і досі повертатися до цих чорних сторінок у вашому житті, а ще важче вирвати їх, знищити і забути. Знаємо, що й сьогодні йдете в тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного. 
Дитячі вірші та виконання пісні від Софії Фальченко у світлі важких подій, які довелось пережити молодим юнакам, спонукає кожного замислитись, що для кожної сім’ї, дитини, прийдешніх поколінь велике значення має цілісність держави.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афганістану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Вони пройшли пекло війни Афганістану є тією памяттю, що пише історія.

Наші земляки-учасники бойових дій в Афганістані

Багацький Олександр Григорович (помер)

Луговий В’ячеслав Іванович,

Татьянченко Юрій Іванович,

Багацький Олександр Олексійович (помер)

Шевельов Михайло Михайлович,

Зеленський Юрій Олексійович,

Шаповал Василь Петрович,

Нарожний Олександр Вікторович,

Штанько Юрій Петрович,

Мозговий Юрій Васильович,

Денисенко Юрій Миколайович,

Камишан Олег Вікторович (помер)

Галецький Олексій Олександрович

О 15.00 смт Донець

Афганська війна – ще одна сумна сторінка нашої історії, брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Вона як усі попередні, несли смерть, каліцтво, одягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни безжальні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.

Афганістан - твоя війна це сльози, 

братів, сестер і ледь живих батьків, 

жахлива спека і страшні морози, 

навіки в пам'яті відважних юнаків.

Пройшли роки, війну ж ту не забути, 

бо кожен воїн, що вернувсь живим 

згадає тих кого не повернути 

бо й вірний друг там згинув молодим.

Шановні   воїни- інтернаціоналісти, ми пишаємось Вами, горді тим, що поруч із нами живуть мужні, відважні, рішучі чоловіки.

Низький уклін Вам, воїни-афганці від усіх земляків. Бажаємо усім Вам здоров’я, щастя, миру, злагоди, добробуту.