Їхні мрії обірвала війна…

4 червня — день, коли ми згадуємо тих, чиї дитячі голоси назавжди стихли.
День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, — це не просто дата в календарі. Це — незагойна рана, біль, що щемить у серці кожного з нас.
Для Донецької громади цей день має особливу гіркоту. Найболючіше він відгукується в серцях жителів селища П’ятигірське, яке втратило дитину, чиє життя тільки починалося...
У П’ятигірському старостинському окрузі цього дня зібралися однокласники та друзі Микити Бородіна — хлопчика, якого війна вирвала з життя надто рано, не давши йому вирости, радіти, мріяти…
Діти та педагоги прийшли до місця поховання Микити та його мами. Принесли квіти, солодощі, іграшки… Те, що зазвичай асоціюється з дитинством — безтурботним, радісним, щасливим. Таким, яким воно мало б бути для кожної дитини.
Вшанували пам’ять невинних жертв символічним деревом, прикрашеним паперовими пташками, вирізаними дитячими руками. Кожна пташка — це душа, що злетіла в небо, не встигнувши здійснити свої мрії, прожити життя, дочекатися миру…
Цього дня навіть природа здавалася мовчазною — ніби плаче разом із нами.
Очі дітей — не сповнені радості, а затуманені скорботою за тими, кого забрала жорстокість війни.
Ми схиляємо голови у глибокій жалобі. Ми пам’ятаємо кожну дитину, кожну зруйновану долю, кожен обірваний дитячий сміх.
І ми не пробачимо. Ніколи. 💔