4 червня — День коли серце мовчить від болю

Ми пам’ятаємо…

У День, коли згадують загиблих дітей, громада занурилась у тишу. У цій тиші — тисячі голосів, які ми більше ніколи не почуємо. Пам’ять про обірване дитинство — це те, що об’єднує сьогодні нас усіх.

У різних куточках Донецької селищної територіальної громади цього дня відбулися пам’ятні заходи.

У Шебелинському сільському клубі провели інформаційно-виховну годину. Діти переглянули відеоматеріали про зруйновані війною дитячі долі, вирізали паперових пташок — символи невинних душ — і прикріпили їх до дерева пам’яті. Кожна пташка — мовчазна молитва за тих, хто не встиг прожити своє життя...

У Пришибському сільському клубі хвилиною мовчання вшанували пам’ять маленьких українців. Діти створили паперових голубів із дзвіночками — символами душ, які вже ніколи не повернуться. Ці дзвіночки дзвеніли тихо, але промовисто — як згадка про дитячий сміх, що більше не пролунає.

У П’ятигірському ліцеї учні схилили голови в глибокій скорботі. Дзвіночки на гілках стали символом обірваних мрій і сподівань

В Андріївському Будинку культури пройшла символічна акція «Веселка долоньок». Діти залишили кольорові відбитки своїх рук, створюючи веселкове полотно мрій, добра і життя.

Світла пам’ять усім дітям, яких забрала війна.

Біль — не стихає. Пам’ять — не згасає. Пробачити це — неможливо