МИКИТЧУК ПЕТРО ІВАНОВИЧ

МИКИТЧУК ПЕТРО

ІВАНОВИЧ
27 березня 1978 р. — 11 вересня 2022 р.
Старший сержант Збройних Сил України
Рота вогневої підтримки мотопіхотного батальйону, командир протитанкового відділення.
Захисник України
«Відданість, мужність і честь — так він служив своїй країні до останнього дня»

Петро Іванович Микитчук народився 27 березня 1978 року в селі Дубшара Рожнятівського району Івано-Франківської області. Проживав у селищі П’ятигірське Балаклійського району (нині — Ізюмський район) Харківської області.

Після здобуття середньої освіти у 1993–1996 роках опанував професії муляра та електрозварювальника.
З 1996 по 1997 рік проходив строкову військову службу у смт Башкірівка Чугуєвського району Харківської області.
У 1998–2014 роках працював у Шебелинському відділенні бурових робіт БУ «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

У серпні 2014 року, коли російська агресія охопила український Донбас, Петро Іванович без вагань став на захист Батьківщини. Він пройшов крізь пекло Іловайського оточення, а вже у січні 2015 року, захищаючи місто Щастя Луганської області, отримав контузію та поранення.

Його бойовий шлях пролягав крізь найгарячіші точки Донецького та Луганського напрямків: Авдіївка, Бахмут, Мар’їнка, Угледар, Сіверськ, Новомихайлівка, Щастя, Новоайдар, Білогорівка…
Вісім років безперервної боротьби, тисячі кілометрів фронтових доріг, сотні небезпечних завдань — і завжди попереду, з вірою в перемогу.

З серпня 2015 по березень 2019 року служив за контрактом у 92-й окремій механізованій бригаді, а з березня 2019 по вересень 2022 року — у 54-й окремій механізованій бригаді, 25-му батальйоні «Київська Русь».

Петро Іванович був одружений, мав сина. Побратими згадують його як людину, яка вміла підтримати словом і ділом. Він завжди швидко опановував нові навички, досконало володів  зброєю та завжди діяв з холодним розумом навіть у найнебезпечніші хвилини бою.

11 вересня 2022 року, під час запеклого бою за Білогорівку Луганської області, виявляючи незламну мужність і стійкість, він отримав вибухову травму, несумісну з життям.

За час служби був удостоєний численних нагород і відзнак, серед яких:
-  нагрудний знак «За честь і звитягу»;

-  нагрудний знак «Іловайськ 2014.92 ОМБр»;

- нагрудний знак «За Україну, за її волю»;

- нагрудний знак «Ветеран війни»;

- почесна відзнака «Учасник АТО»;

- почесна відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»;

- орден «За мужність» ІІІ ступеня;
-  численні подяки та грамоти від військового керівництва, зокрема, грамота Командувача військ оперативного командування «Схід».

Громада схиляє голови у глибокій шані, пам’ятаючи кожен його крок до нашої свободи.
         Вічна пам’ять і слава Герою України!

*Біографічні відомості надано представником родини загиблого/померлого Захисника.