Вічна шана і слава всім, хто загинув за Україну!

Дорогі земляки!

29 серпня - це дата, яка болем і пам’яттю вписана у серце нашого народу. У цей день ми згадуємо всіх захисників України, які віддали життя за право бути вільними на своїй землі.

Саме цього дня 2014 року, під Іловайськом, була написана одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії. Українських воїнів, яким ворог обіцяв безпечний вихід із оточення, підступно розстріляли. Сотні наших захисників загинули, інші були поранені чи взяті в полон. Поля, вкриті соняхами, стали їхнім останнім рубежем і водночас символом пам’яті та життя.

Відтоді сонях — це символ скорботи й вдячності всім, хто не повернувся додому.

Але Іловайськ не тільки про втрати. Це про мужність і незламність. Навіть у безвиході наші воїни боролися до останнього, доводячи: Україну не зламати.

Сьогодні ми згадуємо не лише Іловайськ, а й тисячі життів, обірваних війною з 2014 року й до сьогодні. Серед полеглих — чоловіки й жінки, старші й зовсім юні, люди різних професій і доль. Їх єднає одне — любов до України, яка виявилася сильнішою за страх і навіть сильнішою за смерть.

Ми вже понад одинадцять років у війні. І поки вона триває, ми не знаємо всіх імен і не можемо почути всі історії. Але ми зобов’язані зробити так, щоб жодна жертва не була забута. Щоб пам’ять про Героїв і Героїнь жила не лише у датах, а у наших вчинках, у нашій щоденній вдячності, у справах для України.

Сьогодні кожен із нас може вшанувати їхню пам’ять — прийти до місць поховань, поставити квіти, підтримати родини, згадати в молитві. А після перемоги ми продовжимо будувати символи пам’яті: називатимемо вулиці, закладатимемо сквери, відкриватимемо меморіали. Бо наш обов’язок — зберегти їхній подвиг для майбутніх поколінь.

Вічна шана і слава всім, хто загинув за Україну!

Їхні серця билися за нас — тепер наші серця зобов’язані жити заради них.