Чорнобиль: 40 років болю та мужності – громада вшанувала пам'ять ліквідаторів аварії на ЧАЕС

26 квітня 1986 року о 01:23 ночі світ змінився назавжди. Два вибухи на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції спричинили найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. В атмосферу вирвалася хмара радіоактивного пилу, яка охопила значну частину Європи та світу.

Ми часто говоримо «трагедія», «масштаб», «катастрофа». Але за цими словами — долі людей.

Минуло 40 років. Радіоактивна хмара обійшла земну кулю, а наслідки аварії торкнулися мільйонів. Та найважливіше — це подвиг понад 600 тисяч ліквідаторів. Це люди, які приходили туди, де не витримувала техніка. Люди, які зупинили невидимого ворога ціною власного здоров’я і життя .

Напередодні роковин у громаді відбувся меморіальний захід «Чорнобиль: 40 років болю та мужності» . До присутніх звернувся Донецький селищний голова Анатолій Наздрачов, наголосивши, що Чорнобиль — це не лише трагедія минулого, а постійне нагадування про ціну людської помилки і водночас про силу людського духу. У своїй промові він підкреслив, що саме завдяки самопожертві ліквідаторів світ отримав шанс на безпечне майбутнє, а обов’язок сучасного покоління — берегти цю пам’ять.

Понад 100 ліквідаторів були нагороджені почесним орденом «Честь і повага». Ми низько схиляємо голови перед кожним із них — перед тими, хто пройшов крізь радіаційне пекло, і перед тими, хто вже відійшов у вічність.

Зворушливим продовженням заходу стала концертна програма за участю аматорів закладів культури громади та Будинку культури ГПУ «Шебелинкагазвидобування» — не просто виступи, а щира емоційна розповідь мовою пісні, танцю і поезії. Через мистецтво глядачі знову проживали ті події: біль втрат, тривогу перших днів і надію на відродження .

Чорнобиль — це не лише про біль. Це і про життя. Попри катастрофу, природа відроджується, нагадуючи нам: навіть після найтемнішої ночі приходить світанок.

Низький уклін ліквідаторам

Вічна пам’ять тим, хто пішов у небо.

Бережімо себе. Бережімо Україну