Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежить від фізичного та духовного розвитку дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів та потреб.

Основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є:

• створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї;
• виховання та утримання дітей за принципом родинності;
• сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення та підтримки усиновлювачів;
• забезпечення пріоритету форм влаштування;
• захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей;
• створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя;
• забезпечення права на здоровий розвиток;
• забезпечення соціально-правових гарантій;
• створення умов для надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги;
• формування системи соціальної адаптації;
• забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, а також особи із їх числа та запитам ринку праці;
• належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, сприяння в наданні реальної допомоги і підтримки підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, банківськими установами,
• культурно-освітніми, громадськими, спортивними та іншими організаціями;
• вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

Дитинство – фундаментальний період у житті кожної людини, адже саме в дитинстві формується світогляд, закладаються загальнолюдські цінності та основи громадського буття громадянина. І саме в якому середовищі пройде це становлення залежить майбутнє людини. Традиційно, головним інститутом виховання є родина, яка залишається природнім середовищем, матеріальною й емоціональною підтримкою, необхідною для розвитку особистості.

На жаль, в нашій громаді є діти, які внаслідок смерті батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування. Так, з різних причин дитина залишається наодинці зі своєю бідою. Ми звикли думати, що трагедія, яка втрутилась у дитяче життя, забрала обох батьків. Однак, найчастіше це покинуті діти, від яких батьки відмовилися через алкогольну або наркотичну залежність, або їх позбавили волі, або у матері складні життєві обставини і вона залишає своє немовля ще у пологовому будинку. Але ніякі причини не виправдають такого «батьківського» вчинку.

Змалечку ці діти обділені батьківською любов’ю, турботою. Кожна дитина мріє мати свою люблячу сім’ю – тата, маму, сестричку чи братика, свої іграшки, фотографії, свою кімнату.

Ці діти мають право на особливий захист і допомогу з боку держави, яка займається подальшим їх влаштуванням, в першу чергу – в сім’ї громадян.

З метою реалізації права дитини мати родину, велика увага приділяється розвитку сімейних форм виховання. Згідно діючого законодавства в Україні діють такі юридично визнані сімейні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення, опіка (піклування), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Насамперед, пріоритетною формою влаштування є усиновлення, оскільки при усиновленні дитина втрачає статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.

Консультацію та детальну інформацію щодо дітей, які можуть бути влаштовані до сімейних форм виховання можна отримати в Службі у правах дітей Донецької селищної ради за адресою: вул.Весняна,44 смт Донець Балаклійського району Харківської області (приміщення дитячої бібліотеки) тел. 0664480459.